Телескопічні драбини

Одинарні телескопічні драбини мають довжину від 2,6 до 3,8 м і 9–13 сходинок: 2,6 м — для роботи в квартирі, біля шаф, антресолей і світильників, 3,2 м — для високих стель і козирка над входом, 3,8 м — для водостоку, даху невисокого будинку й гілок дерев. Двосекційні позначають 2×4, 2×6, 2×7 або 2×8 — це дві половини з такою кількістю сходинок: приставною драбиною вони мають 3,4–5 м, стрем'янкою — 1,65–2,45 м. Відстань між сходинками — 28–30 см, допустиме навантаження — 150 кг.

Телескопічна драбина компактна: складена, вона має 75–96 см і легко переноситься. Алюміній не іржавіє й робить драбину легкою. Одинарну драбину потрібно спирати на стіну, а двосекційна стоїть сама як стрем'янка, зате важить 14,5–19,3 кг проти 6–12 кг в одинарної. Кожну секцію висувають повністю до клацання фіксатора — частково розкладена сходинка небезпечна.

Верх приставленої драбини опиняється трохи нижче її довжини, а на три верхні сходинки не стають, тому рука дістає приблизно на 1–1,2 м вище за довжину драбини: з 2,6-метрової — до 3,5–3,7 м, з 3,8-метрової — до 4,5–4,8 м. Для квартири вистачить 2,6 м, для дачі й фасаду беріть 3,2–3,8 м. Якщо потрібна драбина без опори, подивіться стрем'янки. Для роботи на сходових маршах і нерівних поверхнях підійдуть драбини-трансформери. Для постійної роботи на висоті — жорсткі приставні драбини.

Драбину ставлять на рівну тверду основу під кутом близько 75° до стіни. Не стають на три верхні сходинки й не тягнуться далеко вбік. Перед складанням очищають секції від пилу й бруду — пісок у пазах заважає фіксаторам. Складають драбину знизу вгору, притримуючи сходинки, щоб не прищемити пальці.