Витратні матеріали

Оснащення поділяють за типом хвостовика (SDS-plus, SDS-max, шестигранник, циліндр), матеріалом різальної кромки (твердосплавні напайки, HSS, карбід вольфраму) та призначенням. Для бетону використовують бури з переможитовими наконечниками — вони витримують ударне навантаження до 15 Дж. Для металу обирають свердла з покриттям TiN (нітрид титану), яке знижує тертя і підвищує стійкість до перегріву до 600 °C. Диски для болгарки маркуються за товщиною (1,0–2,5 мм) і зовнішнім діаметром (115–230 мм); тонкі диски (1,0 мм) дають менше нагріву металу, але швидше зношуються на глибоких різах.

Для демонтажу бетонних конструкцій потрібні бури SDS-max діаметром 18–30 мм з довжиною робочої частини 400–800 мм — вони ефективні в перфораторах з енергією удару від 5 Дж. Для чистового свердління металу товщиною до 10 мм використовують спіральні свердла HSS-G (з шліфованою канавкою) — вони дають отвір без задирок. Для різання нержавіючої сталі підходять диски зі зв'язкою на основі керамічного зерна (Ceramic), які працюють без припалювання металу на швидкості 80 м/с.

Перед роботою перевіряйте маркування на диску: максимальна обертова швидкість (RPM) має бути вищою за оберти інструменту. Для свердел з покриттям TiAlN (нітрид титану-алюмінію) рекомендована швидкість різання 50–70 м/хв для сталі — перевищення веде до вигорання покриття. Бури після інтенсивного використання (понад 100 отворів у бетоні М300) потребують заточування на алмазному крузі — це відновлює геометрію різальної кромки. Зберігайте оснащення в сухому місці при вологості до 60 %, щоб уникнути корозії на HSS-сталі.