Шліфувальні диски

Відрізний круг тонкий, 0,8–3 мм: він розрахований на навантаження лише по кромці, і тиснути ним боком не можна — він ламається. Шліфувальний круг має товщину 6 мм і армування, яке витримує бічне навантаження: ним працюють під кутом 15–30° до поверхні, знімаючи шар металу. Тому відрізним кругом не шліфують, а шліфувальним не ріжуть — пропил вийде широким, а диск швидко зноситься.

Шліфувальні диски тут двох форм. Тип 27 має заглиблений центр: гайка кріплення ховається в заглибленні, і диск можна покласти майже паралельно до поверхні, не зачіпаючи її фланцем. Плоский тип 1 зручніший для обробки торців, кромок і фасок, але працюють ним під більшим кутом. Плоский тип 41 — це відрізні круги. Діаметр підбирають під болгарку: 115 і 125 мм — для дрібних робіт і тісних місць, 180 і 230 мм — для довгих швів і великих площ.

Диск тримають під кутом 15–30° і водять рівномірно, не зупиняючись на одному місці — інакше метал синіє від перегріву. Не тиснуть сильно: працює зерно, а не вага руки. Кожух на болгарці залишають, працюють в окулярах і рукавицях. Як і всі абразивні круги, шліфувальний має термін придатності, вибитий на металевому кільці, — прострочений не використовують. Для фінішного шліфування великих площ зручніша шліфувальна машина з пелюстковими чи фібровими кругами.

Жорсткі шліфувальні круги 6 мм мають крупне зерно — близько 24–36: вони розраховані на швидке знімання металу, а не на чистовий блиск. Зерно буває з корунду — універсальне для сталі й чавуну — або з корунду з керамічною добавкою: таке зерно під навантаженням сколюється й лишається гострим, тому довше тримає швидкість на нержавійці й твердій сталі. Для дрібної зернистості й фінішу перед фарбуванням беруть уже не жорсткий круг, а пелюсткові чи фіброві на іншій оснастці.