Диск по дереву

Його називають пильним: у нього є зуби з напайками твердого сплаву, а не абразивне чи алмазне покриття. Абразивним відрізним кругом по металу дерево різати не можна — він не ріже, а палить волокна, засмічується смолою й може розірватися. Алмазний диск для каменю на дереві теж горить.

Для болгарки 125 мм є три види дисків по дереву. Пильні з 3–6 крупними напайками — для обрізання сучків, гілок і бруса. Ланцюгові — на корпусі закріплено ланцюг, як у бензопили, — для грубого обрізання колод і бруса; вони дають сильну віддачу. Диски з вольфрамовою крихтою на кромці замість зубів ріжуть дерево, фанеру й ДСП тонким пропилом. Пиляти дерево болгаркою небезпечно: вона обертається на 11–12 тисячах обертів і не має розклинювального ножа, тож диск може закусити й кинути інструмент. Працюють лише з кожухом, двома руками, із фіксованою заготовкою.

Для рівного розпилу дошки, вагонки, ДСП і фанери беруть пильний диск 185–210 мм на дискову пилу чи 210–254 мм на торцювальну. Для поздовжнього розпилу — 20–24 зуби, універсальний — 40–48, чистий різ ламінату й МДФ — 50–60. Посадковий отвір має збігатися з валом пили: 30, 20 чи 16 мм, з перехідним кільцем.

Чорні сліди на торці й запах гару означають, що зуби затупилися або забилися смолою: диск тре дерево замість різати. Смолу знімають розчинником для пильних дисків, тупі напайки загострюють або міняють диск. Застрягання в пропилі буває від затискання дошки — її кладуть так, щоб відрізана частина падала вільно, а не стискала диск. На болгарці таке заклинювання особливо небезпечне, тому довгі різи дерева нею не роблять.