Кріплення для димоходу

Для зовнішнього стояка зазвичай потрібен комплект: підставка з кронштейнами внизу, настінні хомути по висоті, скоби на стиках і, якщо труба висока, хомут під розтяжки над дахом. Для одностінної труби в приміщенні часто вистачає скоб або вузьких хомутів на стиках.

Сендвіч-труба з утеплювачем важить кілька кілограмів на метр, і на п'ятиметровому стояку це вже відчутне навантаження. Якщо вага висить на хомутах, вони з часом сповзають, стики розходяться, а нижня секція тисне на коліно, що виходить зі стіни. Тому в основі зовнішнього стояка завжди стоїть підставка — настінна на кронштейнах або підлогова на фундаменті, — а хомути вище тільки фіксують положення труби. Кронштейни підбирають за довжиною: виліт задає не бажання, а звис покрівлі, який труба має обійти, і відстань від стіни до осі труби. Щоб не тягнути довгу консоль, трубу часто відводять від стіни двома колінами димоходу 45°.

Хомут для сендвіча беруть за зовнішнім діаметром кожуха, а не за внутрішнім діаметром труби: сендвіч із внутрішнім каналом 150 мм має кожух ширший на товщину утеплювача з обох боків. Настінні, обжимні хомути й хомути під розтяжки розраховані саме на кожухи сендвіча — від 160 мм, тому одностінну трубу меншого діаметра фіксують скобами й вузькими хомутами за її власним діаметром.

Настінні хомути ставлять приблизно через кожні півтора-два метри стояка, а на кожен стик секцій — скобу або обжимний хомут, особливо на поворотах і трійниках, де стик працює на злам. Анкери під хомути й кронштейни вибирають за матеріалом стіни: у цеглі й бетоні — металеві, у газоблоці — з широким розпором або хімічні.

Верхня частина труби, що виступає над покрівлею більш ніж на півтора метра без опори, розгойдується вітром. Її фіксують хомутом під розтяжки: три троси розводять під кутом близько 120° один до одного й кріплять до покрівлі чи крокв, а натягують помірно, щоб не перекосити трубу.