- Об'єм парилки 14–24 м³
- Потужність 15–20 кВт
- Живлення тверде паливо
Піч для сауни на дровах гріє парну відкритим вогнем і розпеченим камінням, тож пар у ній м’якший, а сама баня не залежить від електромережі. Такі печі бувають на парні від 12 до 36 м³, з виносом топки в сусіднє приміщення або без нього.
Піч обирають за об’ємом парної: довжина × ширина × висота стелі. Парна 2 × 2,5 м зі стелею 2,2 м — це 11 м³, і їй підходить піч на 12–14 м³. До об’єму додають близько 1,2 м³ на кожен квадратний метр скла, цегли чи неутепленої стіни: вони забирають тепло, і піч на межі своїх можливостей гріє таку парну довше. Брати піч із великим запасом теж не варто — у малій парній вона перегріває повітря раніше, ніж прогріється каміння.
Піч із виносом має топковий тунель, який проходить крізь стіну. Дрова підкладають із сусіднього приміщення, тож у парній немає ні попелу, ні диму від відчинених дверцят, а людям, що паряться, не заважають. Стіна навколо тунелю має бути негорючою — цегляною чи обкладеною вогнетривким матеріалом. Піч без виносу простіша в монтажі, її ставлять, коли парну топлять перед сеансом, а не під час нього.
Що більше каміння вміщує піч, то повільніше вона розігрівається, але довше тримає жар і дає м’якший пар. Невелика кам’янка на кілька десятків кілограмів готова швидко, а печі-сітки, куди кладуть значно більше каміння, прогріваються довше, зате парну можна тримати гарячою з меншим підкладанням дров. Для каміння беруть габро-діабаз, жадеїт чи інший камінь для сауни, а не річкову гальку, яка тріскається від води.
Патрубок під димохід у дров’яних печей для бані зазвичай 110–130 мм. Над піччю ставлять неутеплену нержавіючу трубу, яка ще й гріє парну, а там, де димохід проходить крізь стелю й дах, — утеплені сендвіч-труби димоходу. Прохід крізь перекриття роблять з негорючою ізоляцією, бо дерево поруч із трубою з часом пересихає й може зайнятися.