Сталеві радіатори Demrad

Панелі мають антикорозійну обробку. Робочий тиск — 9 бар, заводське випробування — 13 бар, температура теплоносія — до 120 °C. Для приватного будинку чи квартири з індивідуальним котлом цього запасу досить.

Радіатор 11 типу має одну панель і один ряд ребер — він тонкий і підходить для коридору, санвузла чи невеликої кімнати. 22 тип має дві панелі й два ряди ребер і за тієї ж довжини віддає більше тепла, тому його ставлять у житлових кімнатах. За тієї ж довжини 22 тип гріє приблизно в півтора-два рази сильніше.

Радіатор під’єднують збоку: подачу зверху, зворотну трубу знизу з того ж боку або з протилежного, якщо радіатор довгий. На подачу ставлять кран із термоголовкою з комплектуючих для радіаторів, а на зворотну трубу — запірний кран.

Після монтажу систему заповнюють повільно, щоб повітря встигало виходити, і випускають його з кожного радіатора краном угорі. Потім перевіряють з’єднання на підтікання й поступово піднімають температуру. Пил між панелями прибирають на початку кожного опалювального сезону.

Головний ворог сталевого радіатора — кисень у воді: він роз’їдає панель зсередини. Тому закриту автономну систему не зливають на літо й рідко підживлюють свіжою водою, а при заповненні можна додати інгібітор корозії, сумісний із котлом. Повітря з радіатора випускають на початку кожного сезону, коли верх гріє слабше за низ.

Робочого тиску 9 бар досить для автономної системи, де тиск зазвичай 1,5–2 бар. У багатоквартирному будинку з центральним опаленням тиск у стояку буває вищим, а під час опресування мережі — ще вищим, тож перед монтажем його уточнюють в обслуговуючій службі. Якщо тиск у мережі наближається до 9 бар, сталевий панельний радіатор там краще не ставити.