Поліпропіленові труби для опалення

Звичайна поліпропіленова труба від нагріву помітно видовжується: кілька міліметрів на кожен метр. На прямій ділянці вздовж стіни вона вигинається хвилею, а на кутах тисне на фітинги. Армований шар бере це навантаження на себе, і подовження зменшується в кілька разів: у армованої волокном труби коефіцієнт розширення приблизно втричі менший, ніж у звичайної.

Труби з волокном у середньому шарі зварюють так само, як звичайні, без зачистки: шар із волокном зварюється разом із трубою, бо його основа — той самий поліпропілен. Труби з алюмінієвою фольгою перед зварюванням зачищають спеціальним інструментом, знімаючи фольгу на глибину, на яку труба заходить у фітинг. Зате суцільний алюмінієвий шар не пропускає кисень у теплоносій, і сталеві деталі котла та радіаторів менше іржавіють.

Армовані ППР-труби розраховані на тривалу роботу при 70 °C і короткочасні піки до 90 °C. Цього досить для газового чи електричного котла з налаштуванням до 70 °C. Твердопаливний котел, який під час розпалу може перегріти воду, обв’язують біля самого котла металом, а поліпропілен ставлять уже далі, де вода охолола.

Навіть армовану трубу на довгих ділянках не затискають наглухо. Кріплення ставлять так, щоб труба могла ковзати, а на прямих відрізках понад 10–15 м роблять П-подібну петлю чи обхід. Біля радіатора трубу підводять через кут, а не прямо в стіну, щоб подовження не тиснуло на кран.

Звичайний поліпропілен пропускає кисень з повітря, і він потрапляє в теплоносій. У системі зі сталевими радіаторами чи чавунним теплообмінником котла кисень прискорює корозію й утворення шламу. Композитна труба із суцільним алюмінієвим шаром кисень не пропускає, тому її частіше беруть на опалення з металевими елементами.