Віброрейки для бетону

Бензиновий привід не залежить від розетки, але дає вихлоп, тож у закритому приміщенні його не вмикають. Мережева віброрейка легка, проте кабель доводиться тягнути по свіжій заливці. Акумуляторні не мають ні вихлопу, ні кабелю — їх беруть для підлог у цехах і складах.

Віброрейка складається з приводу — двигуна з вібратором і ручками — і профілю, алюмінієвої балки, яка лежить на бетоні. Профіль підбирають під ширину ділянки між маяками чи опалубкою, з невеликим запасом: на 1 м для вузької доріжки чи кімнати, на 3–5 м для майданчика й промислової підлоги. Частина приводів продається без профілю, тому перевірте, чи потрібен окремий профіль і чи сумісний він саме з вашим приводом — сумісні профілі вказані в картці кожного.

Бетон укладають трохи вище маяків, вмикають вібрацію й повільно тягнуть рейку на себе, тримаючи профіль на маяках по обидва боки. Перед рейкою має лишатися невеликий валик суміші: якщо в профілі з'являються провали, бетон докладають лопатою й проходять ще раз. Віброрейка ущільнює верхній шар — для товстої плити чи фундаменту бетон спершу пропрацьовують глибинним вібратором, а рейкою виводять площину. Рівень маяків перед заливкою виставляють лазерним рівнем.

Частота коливань у віброрейок — тисячі за хвилину, у деяких моделей її регулюють: меншу ставлять для рухливої суміші, більшу — для жорсткої. Бензинові приводи важать від 12 кг без профілю, акумуляторні — 13–17 кг, мережева рейка на 1 м — близько 8 кг. Чим довший профіль, тим важче вести рейку самому, тож для 4–5 м часто працюють удвох.