Замки з англійським ключем

У циліндрі стоїть ряд підпружинених штифтів різної довжини. Поки ключа немає, штифти перекривають межу між корпусом і поворотною серцевиною. Зубці правильного ключа піднімають кожен штифт рівно на ту висоту, за якої серцевина звільняється й повертається, — тоді дужка відходить. Що більше штифтів і що точніше вони виготовлені, то більше варіантів ключа й то складніше підібрати відмичку.

Для комори, сараю, інструментальної скрині чи хвіртки на дачі англійського замка досить. Гараж і склад з цінним майном надійніше закривати замком із фінським ключем або масивнішим корпусом.

Чавунний замок важкий і масивний, його корпус розміром 32–63 мм важко вивернути чи зламати важелем. Але чавун крихкий: на морозі сильний удар молотком може його розколоти, а без змащення на вулиці він іржавіє. Латунний замок не іржавіє, тому його ставлять на хвіртки й ворота під відкритим небом, а латунний із довгою дужкою закриває вушка, рознесені далеко одне від одного. Механізм будь-якого замка перед зимою змащують через щілину ключа — графітом або технічним мастилом.

Штифти циліндра забиває пил і загусле мастило, і ключ починає входити туго або не повертається. Механізм продувають, а змащують сухим графітом чи рідким аерозольним мастилом — густе масло збирає бруд і на морозі твердне. Дублікат ключа роблять з оригіналу, а не з копії: кожна наступна копія трохи неточніша, і це теж буває причиною того, що ключ заїдає.