- Конструкція зі звичайною дужкою
- Особливості фінський ключ
- Клас вологостійкий
- Матеріал корпусу метал/гума
Вологостійкий замок — навісний замок, металевий корпус якого вкритий гумовою чи прогумованою оболонкою. Оболонка прикриває стики корпусу від дощу й талого снігу, береже метал від ударів і не дряпає фарбу на воротах. Такі замки ставлять на хвіртки, ворота, гаражі й сараї, що стоять під відкритим небом.
Звичайний замок на вулиці мокне з усіх боків: вода затікає в стики корпусу, а взимку замерзає всередині, і ключ перестає повертатися. Прогумований корпус закриває ці стики, гасить удари об метал воріт і не проводить холод так швидко, як голий метал. Гума не дряпає пофарбовані вушка й не стукає на вітрі. Механізм усередині — дисковий, під фінський ключ, а корпус буває від 44 до 75 мм, зокрема з довгою дужкою для рознесених вушок.
Слабкі місця будь-якого вуличного замка — отвір для ключа й отвори для дужки. Щоб вода не стояла в механізмі, замок вішають щілиною ключа донизу: тоді волога стікає, а не збирається. Якщо над вушками можна поставити козирок або накинути гумовий ковпачок, механізм проживе ще довше. Латунний корпус без оболонки теж не іржавіє, але в мороз його механізм так само боїться води.
Восени механізм промивають і змащують через щілину ключа водовідштовхувальним технічним мастилом в аерозолі — густе масло на морозі загусає. Навесні замок перевіряють: якщо ключ іде туго, змащування повторюють. Замерзлий замок не відбивають молотком, а прогрівають металевий ключ запальничкою; ключ із пластиковою головкою гріють у долонях або феном, щоб не розплавити.