- Для моделей Rocterm
- Діаметр коаксіального димаря 60/100 мм
Подовжувач коаксіального димоходу потрібен, коли штатної труби з комплекту не вистачає: стіна товста, котел висить далеко від фасаду або трасу ведуть через сусіднє приміщення. Подовжувачі бувають від чверті метра до двох метрів: короткі добирають до чверті метра, довгі закривають відстань одним елементом; звичний діаметр — 60/100.
Коротку вставку на 250 мм беруть, коли до виходу на фасад не вистачає 15–20 сантиметрів. Подовжувачі завдовжки 1–2 м закривають більшу відстань одним елементом, без зайвих стиків. Що менше стиків, то менше місць, де можуть розійтися труби чи вийти конденсат.
Подовжувачі часто постачають без хомута, тож його беруть окремо: хомут стягує стик зовнішніх труб і тримає з’єднання від розходження. Кронштейни для кріплення траси до стіни шукайте серед аксесуарів до димоходів.
Гладкий кінець подовжувача вводять у розтруб попереднього елемента до упору й перевіряють, щоб ущільнення не вивернулося. Трасу збирають від котла назовні, а кожен стик лишають доступним для огляду. Вкорочувати подовжувач можна лише тоді, коли це дозволяє інструкція виробника, і тоді обидві труби зрізають на однакову довжину.
Граничну довжину коаксіального димоходу задає не подовжувач, а котел: у його інструкції вказано, скільки метрів труби й колін витримує вентилятор. Кожне коліно 90° забирає частину цієї довжини. Тому перед вибором подовжувачів рахують усю трасу й звіряють з паспортом котла.
Вертикальний адаптер ставлять на вихід котла, коли трасу ведуть угору й крізь дах, а не через стіну. Адаптер роздільного димовидалення переводить коаксіальний вихід на дві окремі труби — для диму й для повітря. Таку схему обирають, коли коаксіальна траса виходить довшою, ніж дозволяє паспорт котла, бо окремі труби мають менший опір.