Труба коаксіальна для димаря

Вентилятор котла виштовхує дим у внутрішню трубу, а через зазор між трубами затягує вуличне повітря. Котел не бере повітря з кімнати, тож йому не потрібен приплив через кватирку, а дим не потрапляє в приміщення. Зустрічні потоки ще й обмінюються теплом: повітря трохи підігрівається від димової труби, а зовнішня труба лишається помірно теплою.

Коаксіальний димохід потрібен котлу із закритою камерою й вентилятором. Котлу з відкритою камерою, який бере повітря з приміщення, ставлять звичайну трубу димоходу з природною тягою. Для конденсаційного котла потрібна окрема, конденсаційна коаксіальна труба.

Наконечник виводять за фасад настільки, щоб дим і конденсат не потрапляли на стіну, а повітря забиралося чисте, — точний виступ і відстань до вікон, дверей та землі задає інструкція котла й газові норми. Закривати наконечник коробом чи саморобною решіткою або виводити його в засклений балкон не можна, а захисну сітку ставлять лише ту, яку допускає виробник котла: дим затягуватиме назад у забір повітря. Якщо поруч прохід, кінець труби піднімають так, щоб гарячий наконечник був поза досяжністю.

Горизонтальний комплект зазвичай містить коліно 90° на патрубок котла, трубу з наконечником завдовжки 0,75–1 м, хомут і дві декоративні накладки на стіну. Фірмовий комплект розрахований на патрубок котлів своєї марки, універсальний — на будь-який котел з тим самим діаметром і типом виходу. Якщо стіна товща, до комплекту додають подовжувачі тієї ж системи.

Коаксіальну трубу турбованого котла виводять крізь зовнішню стіну: від патрубка йде коліно 90°, далі горизонтальна труба з наконечником. Горизонтальну ділянку ставлять з невеликим ухилом назовні, щоб конденсат і дощова вода стікали на вулицю, а не в котел. Отвір у стіні закривають фланцями з обох боків, а зовнішній кінець труби лишають відкритим, без короба.