Бензинові газонокосарки

Межі в таблиці орієнтовні. Запас по двигуну потрібен не для швидкості, а для густої та вологої трави: слабкий двигун на ній глохне або залишає нерівний зріз. Широка дека скорочує кількість проходів, але важча на розворотах, тож на ділянці з деревами й клумбами зручніша косарка вужча.

Несамохідну косарку штовхають руками: вона легша, простіша й обходиться без приводу коліс, який теж треба обслуговувати. Самохідну веде двигун, і оператор лише задає напрямок — на довгих смугах, схилах і площі від 8–10 соток це суттєва економія сил.

У газонокосарках стоять чотиритактні двигуни: олива заливається окремо в картер, а в бак — чистий бензин А-92 або А-95, без суміші. Підходить олива для чотиритактних двигунів садової техніки, зазвичай SAE 30 для літа або 10W-30 для перемінної температури. Нову косарку зазвичай постачають без оливи — її заливають до мітки щупа перед першим запуском. Першу заміну роблять після обкатки, далі — за графіком з інструкції, але не рідше разу на сезон, а рівень перевіряють перед кожним косінням.

Холодний двигун заводять із закритою повітряною заслінкою або після кількох натискань праймера, потім заслінку відкривають. Ручний стартер тягнуть різко, але не до упору троса. Якщо двигун не заводиться, частіше за все винне старе пальне в баку, залита свічка або забитий повітряний фільтр. Якщо косарка має електростартер, її акумулятор на зиму забирають у тепло й підзаряджають.

Бензин за зиму окиснюється, тому наприкінці сезону бак спорожняють або випрацьовують пальне до зупинки двигуна. Деку очищають від налиплої трави, ніж точать і балансують, повітряний фільтр промивають або міняють. Косарку зберігають у сухому приміщенні, а якщо її треба нахилити, наприклад щоб очистити деку, — тільки свічкою догори, щоб олива не залила фільтр. Краї газону, куди косарка не дістає, докошують бензиновим тримером, а бур’ян на необробленій ділянці — мотокосою.