Шланги для душу

Металевий шланг має гнучку внутрішню трубку, а зверху — спіральну оплітку з нержавіючої сталі, яка захищає її від перегину й перетирання. Він важчий і виглядає класично, у хромі чи нікелі. Полімерний шланг гладкий, легкий і не дряпає ванну, якщо впаде; його легко протерти, а в кольорі він буває не лише хромованим, а й чорним чи сірим, щоб пасувати до темної лійки й змішувача.

Шланги в розділі мають довжину від 120 до 220 см. Для ванни зі змішувачем на стіні над бортом зазвичай вистачає 150 см, для душової зі штангою чи для високої стелі беруть 175–200 см, щоб лійку можна було підняти до верхнього положення тримача без натягу. Закороткий шланг тягне лійку з тримача, а задовгий лягає петлями на дно піддону.

На обох кінцях шланга — гайки з різьбою 1/2", стандартною для змішувачів і лійок для душу, тож шланг стає на більшість моделей. В обидві гайки кладуть прокладки й затягують їх рукою, без ключа, щоб не зірвати різьбу чи пластикову частину лійки.

Чорний чи сірий шланг підбирають до чорної лійки й змішувача, хромований чи нікельований — до металевих, а полімерний у тон темної душової робить шланг майже непомітним. Колір шланга помітний на білій стіні й поруч з ванною.

Якщо вода підтікає з-під гайки, спершу міняють прокладку: часто справа в ній, а не в самому шлангу. Шланг міняють, коли на полімері з’явилися тріщини чи здуття, коли металева оплітка розкрутилася або шланг тече посередині. Перетертий шланг може лопнути під тиском, тому тягнути з заміною не варто.

Шланг не залишають перекрученим: після душу лійку вішають у тримач так, щоб він висів вільно. Змішувач закривають, щоб шланг не стояв під тиском постійно, а металеву оплітку протирають насухо.