Душові системи з термостатом

Усередині змішувача стоїть термоелемент, який розширюється від тепла й зсуває клапан, що змішує гарячу й холодну воду. Коли хтось відкриває кран на кухні й тиск холодної води падає, термоелемент за секунди прикриває гарячу, і температура лишається тією самою. У багатьох термостатів ручку температури зупиняє кнопка на 38 °C: щоб зробити воду гарячішою, кнопку натискають, і так дитина випадково не відкриє окріп.

Головна перевага — не треба ловити температуру щоразу, коли вмикаєш душ, і не можна обпектися, стоячи під верхньою лійкою, з-під якої швидко не відскочиш. Термостат не гріє воду, а лише змішує: гаряча вода на вході має бути гарячішою за задану температуру. Він дорожчий за важільний змішувач і чутливіший до піску з труб, тому в його входах стоять сітки, які час від часу прочищають. Якщо зовсім зникає холодна вода, більшість термостатів перекриває й гарячу.

Настінну систему кріплять поверх плитки: змішувач із термостатом висить на стіні, над ним штанга з верхньою лійкою. У прихованої системи термостат замуровують у стіну під час ремонту, а зовні лишаються ручки й лійки. Для ванни беруть систему з виливом, щоб нею ж набирати воду, для душової кабіни — без виливу.

Термостатичний змішувач розрахований на гарячу воду зліва й холодну справа; якщо труби виведено навпаки, термостат працює неправильно, тому це перевіряють до монтажу. Тиск гарячої й холодної води має бути близьким, а при дуже слабкому напорі термостат реагує гірше: мінімальний тиск указано в характеристиках, і якщо в трубах менше, надійніший звичайний важільний змішувач. Якщо верхній душ не потрібен, такі самі термостатичні змішувачі є окремо для ванни й душу.