Гострогубці (кусачки торцеві)

У побуті гострогубцями чи гострозубцями називають кусачки взагалі: і торцеві, і бокові. У довідниках гострогубцями іноді звуть і довгогубці для захоплення дрібних деталей, тож щоб не помилитися, дивляться на форму губок. Якщо кромки поперек ручок і головка схожа на округлу «пащу» — це торцеві кусачки, якщо вздовж губок — бокорізи.

Торцевою кромкою перекушують дріт, що стирчить із поверхні, — після різу не лишається гострого кінця. Цвях чи скобу захоплюють кромками й перекочують головку кусачок, як важіль: цвях виходить з дошки без молотка й цвяходера. На арматурі ними обкушують хвости в'язального дроту, у столярній роботі — висмикують старі кріплення й скоби меблевого степлера.

Довжина визначає важіль: кусачки 160 мм зручні для дроту й скоб, 180 мм легше висмикують великі цвяхи й перекушують товстіший дріт. Хромованадієва сталь з поліруванням і чорнінням стійка до корозії, двокомпонентні ручки не ковзають у руці. Загартований сталевий дріт, ланцюг і пруток торцевими кусачками не ріжуть — кромка вищерблюється; для такого металу беруть болторіз або ножиці по металу для листа.

Обрізки дроту відлітають із силою, тож кусачки тримають від себе й працюють у захисних окулярах.

Справність торцевих кусачок перевіряють на просвіт: зімкнуті кромки мають сходитися по всій ширині без щілини. Якщо в середині видно просвіт або вищерблину, тонкий дріт уже не перекушується, а заминається, і зусилля доводиться збільшувати — такі кусачки підточують по фасці на брусці або замінюють. Шарнір час від часу змащують, щоб губки розкривалися без заїдання.