Лінійки металеві

• Вимірювальна — звичайна лінійка за ГОСТ 427-75 довжиною 150, 300, 500 чи 1000 мм; нуль шкали — на торці, тож нею міряють від упору.
• Повірочна — лекальна, три- чи чотиригранна лінійка класу 0 чи 1 для перевірки площини «на просвіт»; поділок на ній може й не бути.
• Креслярська й розмічальна — з фаскою для олівця чи чертилки, часто з подвійною шкалою.

Для будівництва й майстерні беруть вимірювальну: 300 мм (лінійка металева 30 см) — на верстак і в ящик, 1000 мм — для листових матеріалів і розмітки на всю ширину плити.

У вимірювальної лінійки шкала починається від самого торця, тож її упирають у стіну, кутник чи край деталі й читають розмір без зсуву. Якщо торець затертий або погнутий, похибка переходить на всі заміри від упору. Перевірити це просто: прикласти лінійку до іншої лінійки чи рулетки, зіставивши поділку 10 мм, і порівняти торці. Шкалу читають, дивлячись рівно зверху: погляд збоку зсуває відлік на півміліметра й більше.

Жорстку сталеву лінійку притискають до листа гіпсокартону, ДВП, плівки чи шпалер і ведуть уздовж неї ніж — пластикова для цього не годиться, лезо її зріже. Тонка гнучка лінійка підходить для замірів по кривій поверхні, але як напрямна прогинається. Щоб лінійка не ковзала, її тримають пальцями подалі від краю, а для довгих різів беруть метрову. Лінію для розмітки проводять гострим будівельним олівцем: товстий слід «з'їдає» міліметр.