- Об'єм 1 л
- Спосіб встановлення вертикальний
Гідроакумулятор вертикальний стоїть на ніжках біля стіни й займає мінімум підлоги: підключення внизу, ніпель для повітря вгорі. Його беруть, коли в котельні мало місця, коли у свердловині працює занурювальний насос або коли потрібен великий об’єм — баки від 150 л практично всі вертикальні.
Це той самий мембранний бак, що й горизонтальний: усередині гумова груша з водою, навколо неї стиснене повітря. Відрізняється лише положення корпусу. На запас води, тиск і роботу насоса воно не впливає, тож вибір вирішують місце й тип насоса.
| Вертикальний | Горизонтальний | |
|---|---|---|
| Місце на підлозі | менше | більше |
| Насос на баку | ні, насос окремо | так, є майданчик |
| Типовий насос | занурювальний у свердловині | поверхневий |
| Об’єми | від невеликих до сотень літрів | переважно до 100–150 л |
Тому вертикальний бак беруть, коли насос стоїть окремо або місця в котельні мало, а горизонтальний — коли станцію збирають на самому баку. Запас води між пусками в обох однаковий за однакового об’єму.
Коли занурювальний насос стоїть у свердловині, до будинку приходить лише напірна труба — ставити насос на бак не потрібно. Вертикальний бак підключають через п’ятививідний штуцер разом із реле тиску й манометром, а повітря в баку виставляють на 0,2–0,3 бар нижче тиску вмикання насоса.
Баки на кілька літрів ставлять не як запас води, а як компенсатор гідроударів — наприклад, на холодному вводі в будинок. Повноцінним гідроакумулятором для насоса такий бак не працює: води між пусками він майже не дає.