Алюмінієві стрем'янки

Для більшості домашніх і ремонтних робіт беруть алюмінієву: висока сталева стрем'янка була б надто важкою. Низьку сталеву на 2–3 сходинки обирають для кухні, де драбина стоїть постійно. Для висоти понад 2,5 м по верхній сходинці беруть уже приставну драбину чи драбину-трансформер.

Від висоти верхньої сходинки до робочої висоти — приблизно 1,9–2 м. Для стелі 2,5–2,7 м вистачає 4 сходинок, для 2,7–3 м — 5–6, для 3–3,3 м — 6–7, для 3,3–3,5 м — 8. Відстань між сходинками в різних моделей — 220–280 мм, тож при однаковій кількості сходинок стрем'янки бувають різної висоти.

Сходинки мають бути широкими й рифленими, щоб нога не ковзала, ніжки — з гумовими чи пластиковими накладками, що не дряпають підлогу. Важливі розпірки чи ремінь між секціями з надійним фіксатором і верхня поличка для інструменту та фарби. Поручень на висоті стегон допомагає триматися й не нахилятися вперед.

Алюміній добре проводить струм, тому алюмінієву стрем'янку не використовують біля відкритих струмоведучих частин. Для робіт з електрикою живлення вимикають, а там, де це неможливо, беруть діелектричні драбини зі склопластику.

Алюміній не іржавіє, але з часом вкривається тонкою сірою плівкою оксиду — вона захищає метал і не шкодить міцності. Шкодять алюмінієвій стрем'янці цемент, вапно й розчини для чищення з лугом: після роботи з розчином драбину миють водою. Шарніри й фіксатори змащують краплею мастила, щоб вони рухалися без ривків.

Європейський стандарт EN 131 поширюється на переносні драбини, зокрема стрем'янки, і задає максимальне загальне навантаження 150 кг — разом із людиною, інструментом і матеріалом. Професійні драбини за цим стандартом проходять жорсткіші випробування на зносостійкість. Стрем'янки з навантаженням 120 кг — легший клас: для дому їх досить, а для щоденної роботи з важким інструментом беруть 150 кг.