Перфоратор SDS-plus

Хвостовик бура SDS-plus має діаметр 10 мм і чотири пази: два відкриті й два закриті. У відкриті заходять клини патрона, які передають обертання, а закриті тримають бур кульками, щоб він не випав. Бур вставляють, просто натиснувши, а виймають, відтягнувши муфту патрона, — без ключа й за секунду.

Під SDS-plus випускають бури від 4 до 26–30 мм, коронки для підрозетників на 68 мм, долота й піки. Цього досить для більшості отворів у квартирі й будинку. Для отворів понад 30 мм і важкого довбання існує SDS-max з хвостовиком 18 мм, але такі перфоратори важчі й дорожчі.

Звичайне свердло по металу чи дереву з циліндричним хвостовиком у патрон SDS-plus не вставиш: для нього ставлять перехідник із кулачковим патроном. Частина перфораторів має швидкознімний патрон, тож кулачковий ставлять замість SDS-plus за кілька секунд. Удар при цьому вимикають, інакше кулачковий патрон розбивається.

Коронка SDS-plus на 68 мм з центрувальним свердлом свердлить у цеглі й бетоні отвір під підрозетник за кілька хвилин. Для неї потрібен перфоратор від 2,5–3 Дж і режим свердління з ударом, а в плитці перші міліметри проходять без удару, щоб не сколоти глазур. Коронку охолоджують перервами, а пил вибирають з отвору, щоб вона не перегрівалася.

Бури SDS-plus бувають від 110 до 1000 мм завдовжки. Для дюбелів 6–8 мм беруть короткі бури на 110–160 мм: вони менше б’ють і точніше тримають отвір. Наскрізні отвори під кабель чи трубу крізь цегляну стіну свердлять бурами на 400–600 мм, а метрові потрібні для товстих стін і перекриттів.