Витяжні вентилятори з датчиком вологості

Датчик вимірює відносну вологість біля корпусу. Поріг, з якого вентилятор запускається, у багатьох моделей регулюють на платі, зазвичай у межах 60–90 %. Звичайна вологість у квартирі — 40–60 %, тож поріг ставлять трохи вище за неї: занизький змусить вентилятор працювати майже постійно, а зависокий — вмикатися, коли дзеркало вже запотіло.

Пара після душу осідає на холодних стінах, стелі й швах плитки. Людина виходить і вимикає світло раніше, ніж ванна провітрилась, а датчик тримає вентилятор увімкненим, поки вологість не впаде. Так волога не встигає збиратися в кутах, де з часом з’являється пліснява. Якщо ж у приміщенні сиро постійно, наприклад через сушіння білизни, вентилятор доповнюють осушувачем повітря.

Тепла волога пара піднімається вгору, тому вентилятор ставлять високо на стіні чи на стелі, подалі від дверей, щоб він не тягнув сухе повітря з коридору. Корпус розміщують так, щоб на нього не потрапляв струмінь душу. Якщо вентилятор стоїть просто над душем, датчик спрацьовує щоразу від бризок і пари, і поріг доводиться піднімати.

Улітку вуличне повітря саме по собі вологе, і після дощу вологість у ванній може триматися вище порога навіть без душу. Тоді вентилятор працює годинами, хоча пари немає. Поріг на літо трохи піднімають, а восени, коли в опалювальний сезон повітря в квартирі сухе, повертають назад.

Датчик вологості корисний не лише у ванній. У пральні з сушильною машиною чи сушаркою для білизни, у підвалі чи гардеробній без вікна вологість росте поступово, і людина цього не помічає. Вентилятор із датчиком вмикається сам, коли повітря стає сирим, і не дає з’явитися запаху вогкості на одязі чи речах.