Термопари М9х1

Серія 200 — термопари загального призначення для котлів і колонок. Серія 290 швидше перекриває газ після згасання полум’я — виробник указує не більше 30 секунд; її ставлять у котли й повітронагрівачі. У частини моделей кінчик алюмінований, щоб на ньому менше осідала сажа.

Серія 270 має розірване коло між кінчиком і гайкою, куди вмикають термостат. Аварійний термостат працює так: якщо котел перегрівається, термостат розмикає коло, і клапан закриває газ так само, як після згасання полум’я. Таку термопару ставлять лише туди, де передбачено підключення термостата.

Котлам, у яких клапан стоїть поруч із запальником, вистачає коротких термопар, а там, де клапан винесено вбік, потрібна довша трубка. Зайву довжину прокладають плавною петлею без заломів, подалі від гарячих стінок.

Якщо газ вимикається навіть із новою термопарою, оглядають запальник: слабке чи кіптяве полум’я погано прогріває кінчик. Пілотні пальники й форсунки до них підбирають за моделлю котла.

Справність термопари перевіряють мультиметром у режимі мілівольт: гайку відкручують від клапана, кінчик гріють полум’ям, а щупи ставлять на центральний контакт гайки й на трубку. За даними SIT, робоча термопара дає не менше 2 мВ. Якщо прилад показує менше або напруга зникає за секунди, щойно кінчик прибрали з вогню, термопару міняють.

Типова ознака зношеної термопари — запальник горить, поки тримаєш кнопку, і гасне, щойно її відпускаєш. Кінчик з часом вигорає й покривається нагаром, напруга слабшає, і клапан перестає триматися. Термопару міняють цілком: ремонтувати кінчик чи трубку не можна. Під час заміни заодно чистять запальник і перевіряють, щоб його полум’я рівно охоплювало кінчик нової термопари. Нову термопару беруть з тією ж різьбою, що й стара.