Накладні умивальники

Прямокутна чаша зручна для вмивання, а її край іде паралельно краю стільниці. Овальна має м’які обриси й виглядає легше, квадратна й кругла розміром 40 см підходять для вузької стільниці чи гостьового санвузла. Ширину підбирають за стільницею: з кожного боку чаші варто лишити кілька сантиметрів, щоб поставити мило чи склянку для щіток.

Більшість накладних умивальників білі, з полірованою глазур’ю. Є також чорні матові раковини й чаші в кольорах «бежевий», «кам’яно-сірий», «мармур» і «антрацит». На матовій чорній поверхні дрібні краплі менш помітні, а до неї підбирають донний клапан у тон. Чорну чашу часто поєднують із чорним змішувачем: у розділі змішувачів є такі моделі.

Отвору під змішувач у накладних чашах зазвичай немає, тож кран ставлять окремо. Перший спосіб — високий змішувач на стільниці поруч із чашею: його вилив має бути вищим за борт і діставати до середини чаші. Другий — настінний змішувач, тоді стільниця лишається вільною, а труби ховають у стіні ще до оздоблення. Підібрати модель зручно серед змішувачів для умивальника.

У більшості накладних чаш немає отвору під перелив, тож до них потрібен донний клапан без переливу. Частина умивальників уже йде з донним клапаном Pop-up: його натискають, щоб закрити злив і набрати воду. Інші продаються без клапана, і його підбирають окремо, як і сифон під патрубок 45 мм.

Чашу ставлять на рівну вологостійку стільницю, у якій свердлять отвір під злив, і приклеюють до неї санітарним герметиком. Висоту стільниці рахують разом із чашею: накладна раковина додає до неї 11–15,5 см, тому тумбу під неї часто беруть нижчою за звичайну. Шов між чашею і стільницею герметизують, щоб вода не затікала під дно.

Кераміку миють м’яким засобом без абразиву, матову поверхню — губкою без жорсткого ворсу. Шов біля основи чаші час від часу протирають, бо там збирається вода.