Врізні умивальники

Одні врізні раковини ставлять у суцільну стільницю з каменю, ламінату чи дерева: її ріжуть за шаблоном, і чаша опускається в отвір. Інші, меблеві, лягають прямо на корпус тумби й замінюють над нею стільницю, тож вирізати нічого не треба. Під меблевий умивальник шафку підбирають тієї ж ширини серед тумб для ванної.

Раковини 51–62 см підходять для звичайної ванної кімнати й тумби 60 см. Ширші, 70–82 см, ставлять у просторій ванній: у них більша чаша й ширший борт, де вміщуються мило, склянка й дозатор. Глибину стільниці беруть такою, щоб за раковиною лишалося місце для змішувача.

У більшості врізних умивальників є отвір під змішувач на борту, тож кран ставлять просто на раковину. Окремі моделі Qtap зроблені без нього: тоді змішувач ставлять на стільницю поруч або на стіну. Отвір під перелив є в більшості моделей і не дає воді піти через край, коли злив закритий. Змішувач підбирають за висотою виливу й довжиною: він має діставати до середини чаші. Варіанти є серед змішувачів для умивальника.

Частина раковин уже йде з донним клапаном Pop-up, інші — без нього, це вказано в назві. Сифон зазвичай підбирають окремо під патрубок 45 мм, а разом із ним — гнучку підводку до змішувача.

Отвір у стільниці вирізають за шаблоном із комплекту або за кресленням раковини, край розпилу обробляють від вологи. Під борт кладуть санітарний герметик, щоб вода не затікала в шов. Стільниця має бути вологостійкою й міцною, бо тримає вагу кераміки разом із водою. Меблевий умивальник просто ставлять на тумбу й вирівнюють, а сифон ховається всередині шафки.

Глазуровану кераміку миють м’яким засобом без абразиву. Шов між бортом і стільницею час від часу оновлюють, якщо герметик потемнів.