Змішувачі для умивальника

Спершу дивляться, де в раковині отвір під кран і чи він узагалі є. Потім міряють відстань від отвору до зливу: вилив має доставати так, щоб струмінь падав ближче до центру чаші, а не бив у її стінку чи край, інакше вода бризкає на стільницю й дзеркало. Для неглибокої раковини беруть змішувач із коротшим виливом і м’яким аератором, для глибокої чаші — довший вилив. Важіль має вільно ходити, не впираючись у стіну чи шафку над раковиною.

Накладна чаша стоїть на стільниці, і її борт піднімається на 12–18 см, тому звичайний змішувач заввишки близько 10–15 см виявиться нижчим за край. Для неї беруть високий змішувач на 25–35 см: вилив має бути над бортом чаші приблизно на 5–10 см. Якщо високий змішувач поставити на звичайну раковину, вода падатиме з висоти й бризкатиме, тож висоту змішувача завжди рахують від борту саме вашої раковини.

Латунний змішувач важкий, міцний і тримає хром чи інше покриття роками, тому для ванної кімнати його беруть частіше за інші. Змішувач із нержавіючої сталі не має покриття, яке може здутися, і не боїться вологи, але має простіші форми. Цинковий сплав легший і дешевший, проте в постійній вологості під пошкодженим покриттям він кородує. Матеріал корпусу вказано в характеристиках кожного змішувача.

Настінний прихований змішувач закладають у стіну під час ремонту: на виду лишаються панель із важелем і довгий вилив над раковиною. Він потрібен для раковини без отвору під кран, а ще звільняє стільницю: під ним не застоюється вода й легше прибирати. Довжину виливу такого змішувача підбирають за відстанню від стіни до центру чаші. Саму раковину, з отвором чи без, зручно підібрати серед умивальників.

Здебільшого змішувачі для умивальника продають без донного клапана, і його підбирають окремо — натискний, який закривають пальцем, або з тягою за змішувачем, якщо змішувач має для неї отвір. До кутових кранів змішувач під’єднують гнучкою підводкою; її довжину перевіряють заздалегідь, щоб вона дотягувалася до кранів без натягу.