Змішувачі прихованого монтажу

Здебільшого прихований змішувач ставлять у душовій: на стіні лише панель і лійка, а верхній душ підключають окремо зі стіни чи стелі. Для умивальника прихований змішувач подає воду через довгий вилив зі стіни, і раковина може бути без отвору під кран. Біля унітазу ставлять гігієнічний душ прихованого монтажу, а над ванною — змішувач із виливом і перемикачем на душ.

Корпус закладають у стіну на глибину, яку задають товщиною штукатурки й плитки: на корпусі є мітки, між якими має опинитися лицьова поверхня стіни. Якщо закласти корпус занадто глибоко, панель не дістане до важеля, занадто мілко — панель не прилягатиме. Труби підводять до корпусу, систему перевіряють під тиском і тільки потім штукатурять і кладуть плитку. Тому прихований змішувач обирають ще до чорнового ремонту, разом із плиткою й розкладкою санвузла.

Головне побоювання — що через поломку доведеться розбивати плитку. Але картридж і перемикач у прихованому змішувачі знімають через отвір під панеллю: її відкручують, і доступ до деталей відкривається без ремонту. У стіні лишається лише латунний корпус із підключенням, який сам по собі не зношується. Картридж на заміну підбирають за маркуванням моделі серед аксесуарів для змішувачів.

Одноважільний прихований змішувач має один важіль на панелі, як звичайний. Термостатичний має дві ручки — температури й потоку — і сам тримає задану температуру, коли змінюється тиск у трубах. У душовій, де верхня лійка ллє воду прямо на голову, термостат помітно зручніший, і його закладають у стіну так само, як одноважільний.