Змішувачі для ванни та душу

Змішувач із довгим поворотним виливом розвертають і над ванною, і над умивальником, що стоїть поруч, тож одним краном обходяться на дві точки. Короткий нерухомий вилив подає воду лише у ванну й не зачіпає голову під час душу. Каскадний вилив дає широкий плаский струмінь, яким ванна набирається тихіше. Душова система з виливом додає штангу й верхній тропічний душ, а вбудований змішувач ховають у стіну, і на виду лишаються тільки панель, вилив і лійка.

Спершу міряють відстань між виходами води на стіні: стандарт — 150 мм, а ексцентрики вирівнюють відхилення на кілька міліметрів у кожен бік. Потім дивляться довжину виливу: він має виходити за борт ванни, щоб вода не текла по стінці, а якщо поруч умивальник — діставати й до нього. Змішувач вішають приблизно на 20–30 см над бортом ванни, щоб під виливом проходило відро, а важіль був під рукою з положення сидячи.

Настінний змішувач несе на собі вагу виливу, перемикача й шланга з лійкою, тому корпус тут важить більше, ніж у змішувача на борт. Латунний змішувач жорсткий, не прогинається на ексцентриках і роками тримає хром. Нержавіюча сталь не має покриття, яке може здутися, але сталеві змішувачі для ванни простіші за формою. Корпус із цинкового сплаву легший і дешевший, проте в постійній вологості ванної кімнати під пошкодженим покриттям він кородує, тож для змішувача, який ставлять надовго, частіше беруть латунь.

Перемикач буває кнопковим, який витягують угору, важільним і картриджним, коли ручку повертають. Кнопкові часто мають автоматичне повернення: коли воду закривають, перемикач сам іде в положення «ванна», і наступного разу ніхто не опиниться несподівано під холодним душем. Картриджний перемикач служить довше, бо в ньому немає гумового штока, який з часом пропускає воду в лійку. Шланг, лійку чи ексцентрики на заміну підбирають серед аксесуарів для змішувачів.