Ударний шуруповерт

У дриля-шурупокрута є муфта: коли шуруп дотягнуто, вона проскакує, і двигун далі не крутить. У гвинтоверта муфти немає. Коли опір росте, вмикається ударний механізм і наносить тисячі коротких поворотних ударів за хвилину, тож саморіз іде далі, а віддача майже не доходить до кисті. Саморіз на 150–200 мм у брус гвинтоверт закручує без зусилля, а дриль-шурупокрут того ж класу — з ривками й зупинками.

Паспортний момент — це максимум на тугому болті, а не зусилля на кожному саморізі. Ударні шуруповерти на 12 В легші й компактніші, їх вистачає для покрівлі та стяжок, а шуруповерт ударний акумуляторний на 18–20 В витримує день роботи з довгими саморізами в брус. Для дрібного кріплення важливіші режими швидкості: на нижньому удар слабший, і шліц не зривається.

Зовні це звичайний дриль-шурупокрут із кулачковим патроном 13 мм, але з третім режимом — свердлінням з ударом. Осьовий удар допомагає проходити цеглу й газоблок під дюбелі 6–8 мм. Бетон він бере повільно і лише невеликим діаметром, тож для частих отворів у бетоні потрібен перфоратор. Довгі саморізи ним закрутити можна, але віддача в руку залишається.

На меблях з ДСП, фурнітурі й гіпсокартоні без муфти легко перетягнути саморіз, зірвати різьбу в плиті чи прорвати картон. Свердлити гвинтовертом можна лише свердлами з хвостовиком 1/4", і точного отвору ним не отримати. Під навантаженням ударний механізм помітно гучніший за дриль, тож на довгому монтажі в приміщенні варто вдягти навушники. Гідравлічні гвинтоверти, де імпульс передає олива, тихіші, але й момент у них нижчий.

Звичайна біта в гвинтоверті швидко тріскає або зношує шліц. Для нього беруть ударні біти з торсійною зоною, яка пружно гасить удар, — підібрати їх і перехідник з 1/4" на квадрат можна серед бітів та насадок. Якщо болтів у роботі більше, ніж саморізів, зручніший гайковерт із квадратом під торцеві головки.