Дриль-шуруповерти

Здебільшого так: «шурупокрут» — нормативна назва, «шуруповерт» — розмовна, і обидві означають інструмент із патроном і муфтою. Інша справа — гвинтоверт під біти 1/4" без муфти та шуруповерт для гіпсокартону з високими обертами й обмежувачем глибини: свердлити ними не вийде. Якщо отвори не потрібні, а закручувати треба лише дрібні гвинти, легші за вагою електровикрутки.

Починають з меншої цифри й додають по одній, поки головка не стане врівень із поверхнею. Позначка «18 + 1» на шкалі означає вісімнадцять положень муфти й окремий режим свердління, у якому муфта не спрацьовує, тож шуруп у ньому легко перетягнути.

Перша передача, близько 350–500 об/хв, дає повний момент для шурупів і великих свердел. Друга, 1300–2000 об/хв, потрібна для дрібних отворів у дереві й металі. Перемикають лише на зупиненій машині, а закручування на другій швидкості часто закінчується зірваним шліцом.

Орієнтовно моделі на 12 В свердлять дерево до 20–25 мм і сталь до 8–10 мм, на 18–20 В — дерево до 35 мм і сталь до 13 мм; точні межі вказано в характеристиках моделі. Великі отвори в дереві роблять перовими свердлами чи коронками на першій швидкості, їх підбирають серед бурів та свердел. Цеглу безударний дриль-шурупокрут бере погано, для неї потрібен ударний режим.

Дриль-шуруповерт акумуляторний не прив’язаний до розетки, і його беруть для монтажу на драбині, у ванній, на ділянці. Мережевий не розряджається й не потребує нового акумулятора через кілька років, але тягне за собою кабель, тож він доречний у майстерні та на кухні під час збирання шаф. Якщо закручувати доводиться цілий день, акумуляторну машину зручніше брати з двома батареями: поки одна заряджається, друга в роботі.