Кухонні витяжки зі скляним декором

Скло буває на різних конструкціях, і форму обирають під кухню, а не під декор.

Похила витяжка зі склом — поширений варіант для сучасних кухонь: вона не нависає над плитою й тягне пару з усієї поверхні.

Чорне й графітове скло пасує до темних фасадів і чорної варильної поверхні, на ньому менш помітні сліди пари, зате видно пил і розводи після миття. Біле скло вписується у світлу кухню й візуально не важчить простір, на ньому краще видно жир, тож його протирають частіше. Бежеве скло обирають до теплих дерев'яних фасадів. Колір скла звіряють з фасадом при денному світлі: під лампою відтінки виглядають інакше.

Скло протирають м'якою серветкою із засобом для скла чи теплою водою з краплею засобу для посуду, а застиглий жир спершу розм'якшують вологою ганчіркою кілька хвилин. Абразивні пасти, металеві губки й порошки не беруть: вони лишають подряпини, в яких потім збирається жир. Сенсорну панель на склі миють вимкненою, щоб випадково не перемкнути режим. Жироуловлювальні металеві фільтри знімають і миють раз на місяць, вугільні для режиму рециркуляції міняють за інструкцією.

Потрібну продуктивність рахують від об'єму кухні: площу множать на висоту стелі й на 10–12 обмінів повітря за годину. Для кухні 10 м² зі стелею 2,7 м виходить близько 300 м³/год, тож витяжки на 750–1250 м³/год працюють із запасом на нижчих швидкостях, тихіше. Усі моделі вміють відводити повітря у вентканал і працювати на рециркуляцію з вугільним фільтром. Для відведення витяжку з'єднують із вентканалом коробом чи гофрою діаметром 120–150 мм, а решітки, короби й зворотні клапани підбирають серед аксесуарів для вентиляції.

Висоту монтажу дивляться в паспорті: над електричною чи індукційною поверхнею витяжку зазвичай вішають на 65–75 см, над газовою — на 75–85 см. Нижче цієї висоти витяжку не опускають: від жару плити перегріваються корпус, скло й фільтри, а жир на них може зайнятися.