Ультразвукові зволожувачі повітря

На дні резервуара стоїть пластина, яка коливається з ультразвуковою частотою й розбиває воду на крапельки в кілька мікрон. Вентилятор виносить цей туман назовні, і він швидко випаровується в повітрі кімнати. Вода не нагрівається, тож туман прохолодний і не обпікає, як пара.

Традиційний зволожувач і мийка повітря проганяють повітря крізь змочений фільтр чи диски: вологість у них не піднімається вище природної межі, зате вони повільніші й більші. Паровий кип’ятить воду й зволожує швидше, але витрачає більше електроенергії, а пара гаряча. Ультразвуковий — компроміс: зволожує швидко, споживає 12–50 Вт (одна модель — 110 Вт) і займає мало місця.

Спершу дивляться на площу кімнати: моделі AIC розраховані на 20, 25 чи 30 м², і зволожувач ставлять із запасом. Далі — об’єм резервуара й витрата води: бак на 3 л за витрати 300 мл/год працює близько десяти годин, тобто всю ніч без доливання. Модель з гігростатом сама вимикається, коли вологість дійшла до заданої, — без нього зволожувач доводиться вмикати й вимикати вручну, стежачи за гігрометром.

Частина моделей має пульт, таймер, іонізацію чи підсвічування, а одна поєднує зволоження з очищенням повітря й УФ-лампою. Серед ультразвукових приладів є й маленькі аромадифузори — вони розпилюють воду з ефірною олією, але кімнату не зволожують.

Ультразвук розпилює воду разом із розчиненими в ній солями, і за жорсткої води на меблях навколо осідає білий пил. Тому в такий зволожувач наливають фільтровану, бутильовану чи дистильовану воду. Воду міняють щодня, резервуар промивають кожні 2–3 дні, відключивши прилад від мережі, а пластину очищають від накипу м’якою тканиною з розчином лимонної кислоти.