Кабель для теплої підлоги Наш комфорт

Нагрівальний кабель кладуть на утеплену основу, закріплюють монтажною стрічкою чи сіткою й заливають цементно-піщаною стяжкою. Стяжка вирівнює тепло між витками й акумулює його, тож підлога гріється рівномірно й довго тримає температуру після вимкнення кабелю. Зверху кладуть плитку, керамограніт або камінь — покриття, що добре проводять тепло. Шар стяжки над кабелем має бути помірним: надто тонкий шар дає теплі смуги над витками, а надто товстий довше прогрівається.

Двожильний кабель підключають з одного кінця, а на другому його кінці стоїть заводська муфта. Двожильний кабель не потрібно повертати другим кінцем до коробки, тому його зручніше розкладати в кімнатах складної форми.

Секцію підбирають за площею, на якій лежатиме кабель, і потрібною потужністю на квадратний метр. Перед заливкою вимірюють опір кабелю й звіряють із паспортом, а після висихання стяжки підлогу підключають до терморегулятора з датчиком температури підлоги. Для приміщень, де стяжки не буде, підійде нагрівальний мат, який кладуть просто в плитковий клей.

Кабель розкладають лише на відкритій площі підлоги. Під ванною, душовим піддоном, шафами, кухонними тумбами й іншими предметами без ніжок тепло не має куди йти, тому там кабель перегрівався б, а тепло не потрапляло б у кімнату. Від стін і стояків опалення кабель відступає, а місця під меблями позначають на плані ще до розрахунку секції.

Цементно-піщана стяжка набирає міцність і висихає кілька тижнів; точний строк указує виробник суміші. Вмикати кабель, щоб «підсушити» стяжку, не можна: швидкий нагрів призводить до тріщин. Після висихання підлогу прогрівають поступово, а далі температуру тримає терморегулятор.