Кабель для теплої підлоги Fenix

Тонкі двожильні кабелі Fenix мають діаметр 3,6–4,6 мм, і їх кладуть у тонкий шар плиткового клею. Тому підлога майже не піднімається, і кабель можна покласти під час ремонту на наявну основу без нової стяжки. Обидві жили виходять з одного кінця, тож секцію підключають з одного боку. Кабель лежить просто під плиткою, тому підлога відгукується на терморегулятор без довгого прогріву стяжки.

Кабель із меншою погонною потужністю кладуть щільніше, і він гріє підлогу м’якше. Під ламінат беруть кабель меншої потужності — 10 Вт/м — і обмежують температуру підлоги терморегулятором. Для дерев’яних підлог і ламінату також застосовують плівку для теплої підлоги.

Одножильний кабель має одну нагрівальну жилу, тому його кладуть петлею й повертають обидва кінці до місця підключення. Його вибирають тоді, коли розкладку легко замкнути на одну коробку, наприклад у прямокутній кімнаті з терморегулятором біля входу.

Кабелі Fenix мають екран з алюмінієвої трубки й обплетення; його заземлюють і підключають лінію через пристрій захисного вимкнення. Температуру підлоги тримає терморегулятор із датчиком, покладеним між витками.

Основа під тонкий кабель має бути рівною, міцною й ґрунтованою. Кабель розкладають з однаковим кроком і фіксують стрічкою, щоб витки не зсувалися й не перехрещувалися. Поверх кабелю клей наносять так, щоб він повністю закрив кабель, без порожнин, а плитку кладуть на рівний шар.

Секцію обирають під площу, не зайняту меблями, і потрібну потужність на квадратний метр: потужність ділять на погонну потужність кабелю й отримують метри кабелю на квадратний метр. Для кабелю на 10 Вт/м метрів виходить більше, тому крок у нього менший, ніж у кабелю на 18 Вт/м. До і після укладання перевіряють опір жили — він має збігатися з паспортним.