Кабель для теплої підлоги Devi

Кабель кладуть на утеплену основу, кріплять стрічкою чи на сітці й заливають стяжкою з цементно-піщаного розчину. Шар розчину над кабелем зазвичай становить 3–5 см. Стяжка розподіляє тепло між витками й накопичує його, тож підлога гріється рівно, а після вимкнення кабелю ще довго лишається теплою. Такий кабель підходить і для комфортного підігріву плитки у ванній, і як основне опалення кімнати.

Обидві нагрівальні жили виходять з одного кінця секції, а другий кінець закритий заводською муфтою. Тому кабель під’єднують з одного боку й не потрібно повертати другий кінець до коробки, що спрощує розкладку в кімнатах складної форми. Екран кабелю заземлюють, а лінію живлення підключають через пристрій захисного вимкнення.

Секції відрізняються довжиною й загальною потужністю: при 18 Вт/м секція на 50 м дає 900 Вт. Секцію підбирають під вільну площу підлоги, тобто без місць під ванною, шафами й тумбами, і під потрібну потужність на квадратний метр. Нагрівальну частину не вкорочують: якщо секція виходить задовгою, змінюють крок укладання, а не довжину кабелю.

Підлогою керує терморегулятор із датчиком температури підлоги, який кладуть у гофротрубу між витками кабелю. Програмований терморегулятор вмикає підігрів у потрібні години й тримає меншу температуру, коли вдома нікого немає.

Кількість кабелю на квадратний метр рахують від потрібної потужності: її ділять на 18 Вт — погонну потужність кабелю. Наприклад, для 150 Вт/м² потрібно близько 8,3 м кабелю на кожен квадратний метр, а витки лягають приблизно через 12 см. Для меншої потужності крок збільшують, і тієї самої секції вистачає на більшу площу.

У ванній і на кухні кабель часто лише підігріває плитку для комфорту; якщо приміщення вже опалюють радіатори, потужність на квадратний метр можна брати меншу. У житловій кімнаті з добре утепленою стяжкою кабель може бути основним опаленням, і тоді його кладуть щільніше. В обох випадках під кабелем має бути утеплювач, щоб тепло не йшло вниз.