Релейні стабілізатори напруги

Усередині стоїть автотрансформатор із кількома відводами обмотки. Плата вимірює вхідну напругу, і реле підключає той відвід, при якому напруга на виході ближча до 220 В. Напруга регулюється ступенями, тому на виході вона не зовсім стала, а тримається в межах кількох відсотків від 220 В — точність залежить від кількості ступенів. Для котла, насоса, холодильника й побутової техніки такої точності зазвичай достатньо — головне, що стабілізатор не пропускає до них глибокі просідання й стрибки.

Кожне перемикання реле чути: у котельні чи коридорі це не заважає, а в спальні тихе клацання вночі помітне. Реле — механічна деталь, тож у мережі, де напруга скаче постійно, воно перемикається часто й зношується швидше за електронні ключі. Там, де мережа здебільшого стабільна й просідає лише ввечері, релейний стабілізатор працює роками без обслуговування.

Симісторний і тиристорний стабілізатори перемикають ті самі відводи електронними ключами: без клацання, швидше й зазвичай дрібнішими ступенями, тому точніше. Сервомоторний плавно рухає щітку по обмотці й дає рівнішу напругу без ступенів, але реагує повільно й потребує догляду за щіткою. Релейний виграє простотою будови — тому його так часто обирають для котелень і дач.

Для газового котла беруть релейний стабілізатор на 300 Вт, для котла з окремими насосами — на 600 Вт, для групи приладів — на 2–3 кВт, для квартири — на 5 кВт і більше. Звіряйте вати, а не число в назві: у багатьох релейних моделей там указані вольт-ампери, а активна потужність помітно менша. Під час відключень світла стабілізатор техніку не живить: котел без мережі працюватиме від ДБЖ з акумулятором або від генератора.