Димохідні газові колонки

Коли відкривають кран гарячої води, мембрана у водяному вузлі реагує на потік і відкриває газ, а розпал запалює пальник. Повітря для горіння колонка бере з приміщення, а гарячі гази піднімаються трубою в димохід. Закрили кран — газ перекрився, і полум’я згасло.

Димохідні колонки здебільшого розпалюються від батарейок, а деякі — ще й від мережі. Тому при відключенні електрики гаряча вода залишається: колонці потрібні лише газ, вода й робочі батарейки. Турбованій колонці для роботи потрібна мережа, тож тут різниця відчутна.

Головне — справний вентиляційний канал із тягою, який газова служба перевіряє перед підключенням. У кухні має бути приплив повітря: щілина під дверима чи провітрювання, бо колонка спалює повітря приміщення. Трубу від колонки до каналу підбирають за діаметром патрубка, а димохідні труби й коліна для неї роблять з металу, що витримує гарячі гази.

Димохідні колонки бувають від 6 до 16 л/хв. На 6 л/хв — для однієї мийки, на 10 л/хв — для душу чи кухні по черзі, на 12 л/хв і більше — для двох точок одночасно. Потужність зростає разом із продуктивністю — від 9 кВт у невеликих моделей.

Вентиляційний канал регулярно оглядає газова служба: у ньому накопичується сажа, буває, що його забиває сміттям чи пташиним гніздом. Простий домашній тест — піднести смужку паперу до оглядового отвору: якщо її втягує всередину, тяга є, але огляду фахівцем це не замінює. Узимку холодний канал іноді дає зворотну тягу, особливо при сильному вітрі, і тоді колонка з контролем тяги вимикається.

Колонки мають захист від перегріву, а частина моделей — контроль тяги: якщо продукти згоряння не йдуть у канал, газ перекривається. Колонку не ставлять у кімнаті без вентиляції. Якщо пахне продуктами згоряння чи полум’я поводиться дивно, колонку вимикають, провітрюють приміщення й викликають газову службу.