Турбовані газові колонки

Турбовані колонки зазвичай під’єднуються коаксіальною трубою 60/90 мм — це труба в трубі. По внутрішній виходять продукти згоряння, по зовнішній заходить свіже повітря. Трубу виводять крізь стіну з невеликим ухилом назовні, щоб конденсат не стікав у колонку. Подовжити трубу можна елементами з коаксіальних димоходів того самого діаметра в межах довжини, яку дозволяє інструкція.

Закрита камера не бере повітря з кухні, а продукти згоряння відводяться назовні, а не у вентиляційний канал будинку. Вентилятор не залежить від природної тяги в каналі, тож колонка менше реагує на погоду й закриті вікна. Місце для неї визначає не канал, а зовнішня стіна й вимоги газової служби.

Вентилятор і розпал турбованої колонки працюють від мережі 220 В, тож без світла колонка не вмикається. Якщо відключення часті, колонку під’єднують через ДБЖ чи інвертор — потужність джерела підбирають за інструкцією до колонки.

Турбовані колонки бувають на 8–12 л/хв і 16–24 кВт. Моделі на 10 л/хв вистачає на одну точку за раз, на 12 л/хв — на душ і кухню одночасно. Турбовані колонки є в лінійках DION, Thermo Alliance, Aquatronic, Midea, Rocterm, ATON, Житомир і Teplowest; частина з них має дисплей і електронне керування.

У турбованої колонки під час роботи чутно вентилятор — тихо, але помітніше, ніж у димохідної. Узимку з труби на фасаді йде пара, а на виході може утворюватися конденсат і лід: саме тому трубу ставлять з ухилом назовні й не виводять над вікнами чи входом. Решітку на виході труби восени перевіряють, щоб її не забило листям чи павутинням.

Для турбованої колонки потрібні отвір у зовнішній стіні під трубу, розетка поруч і підведення газу. Місце виходу труби на фасад, відстані до вікон і дверей перевіряє газова служба, вона ж підключає колонку.