Бури SDS-plus

Люфт уздовж осі — це не брак, а принцип роботи: поршень перфоратора б'є по торцю хвостовика, і бур має вільно відскакувати на кілька міліметрів, щоб удар ішов у бетон, а не в патрон. Кульки в закритих пазах не дають буру випасти, а відкриті пази передають обертання. Тому бур вставляють без ключа, просто втиснувши до клацання, а виймають, відтягнувши муфту патрона. Хвостовик змащують мастилом для SDS — інакше пази й кульки зношуються, і бур починає бити з перекосом.

Довжину вибирають за глибиною отвору: робоча частина з канавками має бути довшою за отвір, інакше пил не виходить і бур заклинює.

Набір бурів SDS-plus на 5–7 штук закриває діаметри 5–12 мм під дюбелі й анкери — його беруть для ремонту, коли заздалегідь невідомо, що доведеться кріпити. Поштучно купують ходові розміри на заміну, найчастіше 6 і 8 мм, і довгі бури під конкретний прохід. Для залізобетону варто брати бури з чотирикромковою головкою — вона не заклинює на арматурі.

У той самий перфоратор ставлять зубила й піки для штроб і демонтажу плитки, алмазні коронки під підрозетники через перехідник із різьбою M16, а також перехідник під звичайний патрон для свердел по металу й дереву — ним працюють лише без удару.