Круги для шліфування фанери

Лицьовий шпон фанери має товщину близько міліметра, а після заводського шліфування — ще менше. Крупне зерно Р40–Р60 знімає його за кілька проходів, і проступає клейовий шар або нижній шпон з іншим напрямком волокон — таку пляму вже не виправити. Тому фанеру шліфують легко, від Р120, а Р80 беруть лише локально — для зачистки торців і вирівнювання стиків. Ексцентрикова шліфмашина тут краща за вібраційну й тим паче за болгарку: вона не лишає глибоких подряпин поперек волокон.

Торець фанери пористий і шаруватий: він вбирає фарбу й лак, а волокна піднімаються. Торці шліфують Р80–Р120, злегка закругляючи гостре ребро, щоб покриття не відшаровувалося на кромці. Перед фарбуванням торці часто шпаклюють або ґрунтують у кілька шарів, проміжно шліфуючи Р150–Р180.

• Під фарбу — достатньо Р150–Р180, після ґрунту легко пройти Р240.
• Під лак — Р180–Р240, між шарами лаку Р240–Р320.
• Під олію — Р180; надто гладка поверхня вбирає олію гірше.

Пил прибирають перед кожним шаром покриття: пилососом і вологою серветкою. Шліфмашину під'єднують до пилососа: пил від фанери з клеєм дрібний і подразнює дихальні шляхи.

Фанера буває шліфованою з заводу й нешліфованою. Шліфовану перед фарбуванням лише легко проходять Р150–Р180, щоб прибрати підняті волокна й забруднення; нешліфовану доводять від Р120. Якщо на поверхні є сучки чи вставки, їх не намагаються вивести крупним зерном: такі місця шпаклюють і шліфують урівень.

Фанеру шліфують, поклавши на рівну основу: прогин листа під шліфмашиною дає нерівну обробку й вибірки по краях. Великі листи зручніше шліфувати до розкрою, а торці — після.