Круги для шліфування пластику

Пластик погано відводить тепло: на високих обертах і з натиском поверхня за секунди розм'якшується, на крузі з'являються наліпи, а на деталі — ворсисті сліди. Тому швидкість ставлять мінімальну, шліфмашину ведуть без натиску й безперервно, а круг зі стеаратним покриттям налипає менше. Болгарку для пластику не використовують: навіть на низьких обертах вона перегріває поверхню.

• Облій, задирки, зварний шов — Р80–Р120 коротко, потім Р180.
• Матування під ґрунт і фарбу — Р320–Р400: глянець має зникнути повністю, інакше фарба відшарується.
• Між шарами ґрунту — Р400 і дрібніше.
• Рельєфні й фактурні ділянки — скотч брайт на липучці, а не жорсткий круг.

Перед шліфуванням пластик знежирюють: силіконові поліролі й мастила, втерті абразивом, потім не дають фарбі лягти. Після шліфування пил прибирають і ще раз знежирюють, а на автомобільний пластик наносять ґрунт для пластику. Пил від пластику електризується й налипає, тож шліфмашину під'єднують до пилососа, а очі захищають захисними окулярами.

Пластик буває різним: поліпропілен бамперів, ABS корпусів, ПВХ підвіконь поводяться під кругом по-різному. Поліпропілен ворситься й погано тримає фарбу без спеціального ґрунту, ABS шліфується чистіше, ПВХ легко плавиться. Тому на новому матеріалі спершу пробують невелику непомітну ділянку на низьких обертах.

Після шліфування пластик перевіряють на світлі: блискучі острівці означають, що ці місця не заматовані й фарба там триматиметься гірше. Їх доходять вручну скотч брайтом, а не повторюють прохід шліфмашиною по всій деталі.