Похилі витяжки

Купольна витяжка нависає над плитою, а похила відступає від обличчя, і висока людина готує біля неї вільніше. Пласка скляна панель без виступів виглядає легше за класичний ковпак, тому похилі витяжки часто ставлять у сучасних кухнях. Корпус у них сталевий, а скляна панель водночас прикрашає й легко очищується від бризок.

Передня панель похилих моделей зазвичай закрита склом — білим чи чорним. Скло протирають засобом для скла без абразиву, а жирові відкладення під ним збирає алюмінієвий фільтр, який знімають і миють, а на частині моделей — у посудомийній машині.

Похилі витяжки бувають шириною 60 і 90 см. Шістдесят сантиметрів підходять для звичайної плити на чотири конфорки, дев’яносто — для широкої варильної поверхні. Разом із коробом така витяжка має висоту близько метра, тож перед вибором міряють відстань від плити до стелі, щоб короб уміщався без підрізання.

У простих моделях — механічні кнопки, у новіших — сенсорна панель. Продуктивність залежить від моделі: для невеликої кухні вистачає 750 м³/год, для більшої або з газовою плитою обирають 1000–1200 м³/год. Кілька швидкостей дозволяють увімкнути тихий режим, коли варять, і максимальний, коли смажать.

Знизу панелі стоять світлодіодні лампи, які рівно освітлюють конфорки й майже не гріються. Двигун у більшості похилих моделей закритий протипожежним кожухом, а алюмінієвий фільтр затримує жир ще до того, як він потрапить усередину корпусу. Фільтр миють раз на кілька тижнів, залежно від того, як часто смажать.

Похилу витяжку можна вивести у вентиляційний канал або залишити на рециркуляції. Для рециркуляції в корпус ставлять вугільний фільтр, який прибирає запахи, а повітря повертається в кухню. Зворотний клапан не дає холодному повітрю з каналу потрапляти назад, коли витяжка не працює.