Теплоакумулятори з двома теплообмінниками

Типова схема — сонячні колектори й тепловий насос або колектори й газовий чи електричний котел, кожне джерело зі своїм теплоносієм. Нижній змійовик розташований у холодній частині ємності, і його віддають джерелу з нижчою температурою — сонячним колекторам. Верхній змійовик гріє верхню частину, звідки беруть воду для опалення, і його під’єднують до джерела, яке має гарантовано догріти воду, коли сонця бракує.

Нагріта вода легша й збирається вгорі, холодна опускається. Щоб ці шари не перемішувалися, гаряча вода від котла входить угорі, а зворотна з системи повертається вниз. Тоді верх ємності довго лишається гарячим навіть тоді, коли низ уже прохолодний, і сонячний колектор продовжує віддавати тепло холодній воді внизу.

Спершу вирішують, які два джерела будуть працювати: найчастіше це сонячні колектори внизу й газовий чи електричний котел угорі. Об’єм беруть за сумарною потребою, а площу кожного змійовика — під своє джерело. Тиск ємності звичайно 3–4 бар, тож запобіжний клапан і розширювальний бак системи підбирають саме під неї, а контур колекторів отримує свій бак і клапан.

Двома джерелами керує контролер з датчиками в гільзах ємності. Сонячний насос вмикається, коли колектор гарячіший за низ ємності, а котел чи тепловий насос — лише тоді, коли верх ємності охолов нижче заданої температури. Так безкоштовне сонячне тепло використовується першим, а платне джерело лише догріває воду.

Для сонячних колекторів ємність беруть більшою, ніж для одного котла, бо сонячне тепло треба запасти вдень на вечір і ніч. Тому об’єм двозмійовикової ємності підбирають за площею колекторів і тепловтратами будинку.