Пелетні котли

Пелети — гранули з пресованої деревної тирси діаметром 6–8 мм. Шнек з мотор-редуктором бере їх із бункера й подає в пальник або чавунну реторту, вентилятор дає повітря, а запальник розпалює паливо без участі людини. Контролер вирішує, скільки пелет і повітря потрібно, вимикає котел, коли будинок прогрівся, і знову розпалює, коли температура впала.

Пальники бувають двох видів. Факельний подає полум’я горизонтально в топку, ретортний спалює паливо в чаші, куди шнек подає гранули знизу. Ретортні котли часто приймають і дрібне вугілля, а факельні вимогливіші до якості пелет.

Кілограм пелет дає близько 4,7–5 кВт·год тепла, а котел перетворює в тепло для системи приблизно 90% з них. Звідси прості орієнтири для утепленого будинку:

У міжсезоння витрата в кілька разів менша, ніж у морози. Тонна пелет у мішках займає близько півтора кубометра, тож запас на сезон для 150 м² — це 5–9 м³ сухого приміщення. За теплом кубометр природного газу приблизно відповідає двом кілограмам пелет.

Такий котел залежить від електрики: без живлення зупиняються шнек, вентилятор і запальник, тому його підключають через ДБЖ. Він чутливий до якості палива: вологі чи кришені пелети з великою кількістю пилу дають шлак у пальнику й частіші зупинки. І він потребує сухого місця для запасу гранул — відсирілі пелети розбухають і розсипаються.

Частину ризиків знімають котли, які можна топити й дровами: на колосниках поліна закладають руками, якщо пелети закінчилися чи вимкнули світло.

Для побутових котлів беруть деревні пелети 6–8 мм завдовжки до 25–40 мм, з вологістю до 10% і зольністю до 0,7% для світлих пелет класу A1 і до 1,2% для A2. Темні пелети з корою чи лушпиння соняшника дають більше золи, що спікається, і підходять не кожному пальнику — у паспорті котла вказано, яке паливо дозволене.