Котли тривалого горіння

Перша причина — велика топка: що більше палива поміщається за раз, то рідше його підкладають. Друга — спосіб горіння: у котлі верхнього горіння паливо розпалюють зверху, а вторинне повітря подається через сопла над шаром, тож закладка прогоряє поступово згори вниз, а не вся одразу. Третя — керування повітрям: вентилятор з контролером подає рівно стільки повітря, скільки потрібно для заданої температури.

У котлі нижнього горіння, наприклад шахтному, вогонь горить знизу, на колосниках, і охоплює всю закладку. Такий котел простий, швидко розпалюється й добре працює без електрики, але закладки вистачає на кілька годин. Котел довготривалого горіння з верхнім горінням спалює лише верхній шар, тому одна закладка триває в кілька разів довше, зате він залежить від вентилятора й потребує сухого палива.

Тверде паливо не можна миттєво погасити: навіть коли вентилятор зупинився, закладка ще годинами тліє й гріє воду. Якщо в цей час вимкнули світло й зупинився насос, вода в котлі перестає відводити тепло, перегрівається й закипає. Небезпечна ситуація виникає, коли тиск ні на що скинути: перекритий кран між котлом і системою чи несправний запобіжний клапан.

Тому біля котла обов’язкова група безпеки із запобіжним клапаном, між котлом і розширювальним баком не ставлять кранів, а насос живлять від резервного джерела. Є котли з охолоджувальним контуром: при перегріві крізь нього пропускають холодну воду з водопроводу.

Такий котел часто ставлять разом із баком-акумулятором. Бак набирає надлишок тепла, поки котел працює на повну потужність, і віддає його в систему, коли паливо догорає, тож температура в будинку рівніша, а котел не працює в режимі тління.