Металеві стяжки

Нейлонова стяжка розрахована приблизно до +80…+85 °C і на сонці поступово крихне, навіть чорна. Сталева стрічка не боїться ультрафіолету, не м'якне біля труби котла чи димоходу, не горить і не старіє. Тому металеві стяжки беруть для кабелів сонячних панелей і антен на даху, кріплення утеплювача на трубах опалення й вихлопі, кабельних трас у котельнях, на виробництві. Вони потребують інструмента, тож у квартирі для звичайної проводки їх не ставлять.

У голівці металевої стяжки — маленька сталева кулька. Стрічку протягують крізь голівку: в один бік кулька відкочується й пропускає її, а при спробі витягнути назад заклинює стрічку між собою й корпусом. Замок спрацьовує в будь-якій точці, бо на стрічці немає зубців, тому стяжка затягується щільно на будь-який діаметр. Розстебнути її неможливо — металева стяжка одноразова, знімають її, перерізаючи стрічку.

AISI 304 — харчова нержавіюча сталь, яку ще позначають A2. Вона не іржавіє на вулиці, у вологих приміщеннях і в контакті з водою, тож підходить для більшості задач: дах, фасад, котельня, сад, авто. У морській воді, біля басейнів із хлором і на хімічних виробництвах краще працює AISI 316 (A4) з молібденом, яка стійка до хлоридів. Металевий хомут із черв'ячним гвинтом для шлангів — інший виріб; такі хомути обтискають шланг на штуцері, а стяжка лише тримає пучок.

Невелику кількість стяжок затягують плоскогубцями: тягнуть хвіст, доки стрічка не ляже щільно, потім відгинають його назад біля голівки. На великих об'ємах беруть натяжний інструмент: він затягує з однаковим зусиллям і сам обрізає стрічку врівень із замком. Після обрізання сталевий край гострий — його загинають або закривають, щоб не порізати руки й ізоляцію кабелю. На тонку ізоляцію під металеву стяжку підкладають смужку гуми чи шматок кабель-каналу.