Система вирівнювання плитки

При укладанні великої плитки краї сусідніх плиток важко вивести врівень: клей під ними осідає нерівномірно, а сама плитка буває трохи вигнутою. Різниця в пів міліметра вже помітна збоку при світлі й відчувається ногою. СВП фіксує краї двох плиток одна відносно одної й тримає їх, доки клей не набере міцність. Особливо доречна вона на плитці від 30×60 см і керамограніті великого формату, на підлозі, яку видно під косим світлом, і на стінах у ванній. Нерівну стяжку вона не виправляє: основа під плиткою має бути рівною, а СВП лише зводить у площину шви.

• Основа (кліпса) — пластина, яку кладуть під плитку, з вертикальною ніжкою й вушком. Одноразова: після висихання клею верх кліпси відламують, а пластина лишається під плиткою.
• Клин — пластиковий клин, який проштовхують у вушко. Він притискає плитку й знімається без пошкоджень, тож клини використовують багато разів.

Є ще кліщі, якими клин дотискають рівномірно, і гвинтові системи з ковпачками замість клинів, але для більшості робіт досить основ і клинів.

Чим рівніші краї плитки, тим вужчий шов можна зробити, але чим ширший шов, тим легше сховати різницю розмірів. Товщину самої плитки задає висота вушка кліпси: у характеристиках вказано, на яку товщину плитки розрахована основа.

Плитку кладуть на клей, під кожен край підводять основу так, щоб ніжка стала в шов. Сусідню плитку притискають до ніжки, проштовхують клин у вушко рукою чи кліщами й затягують, доки плитки не стануть врівень — без надмірного зусилля, інакше кліпса лопне. На плитку 60×60 см ставлять щонайменше по одній основі на кожну сторону, на довші плитки — через 25–40 см уздовж довгого боку. Через добу, коли клей схопився, верх кліпси відбивають гумовим молотком уздовж шва або відламують ногою по лінії шва, клини збирають. Для підрізання плитки біля стін і на поворотах потрібні плиткорізи.