Кабельні стяжки 150 мм

Частина довжини йде на замок і на хвіст, за який стяжку затягують, тому реальний пучок менший, ніж здається. Приблизне правило: від довжини віднімають близько 40 мм і ділять на 3,14 — для 150 мм виходить пучок до 35 мм. Це кілька кабелів живлення 3×1,5 або пучок слабкострумових дротів. Якщо пучок товщий, хвіст не дотягнеш до кінця й стяжка не тримає — тоді беруть 200 мм.

Стяжка нейлонова 150 мм тримає тим більше, чим вона ширша: від ширини залежить зусилля на розрив. Для 150 мм ширина буває від 2,5 до 4 мм:

• 2,5–3 мм — близько 8 кг. Для дротів, які нічого не тримають на собі: проводка в шафі, кабелі за столом, джгути в електроніці.
• 3,6 мм — близько 18 кг. Для кабелю, що висить на кріпленні, або пучка, який смикають.
• 4 мм — близько 18 кг, ширший замок менше ріже ізоляцію при сильному затягуванні. Є варіант з вушком під шуруп: стяжку спершу кріплять до стіни, а потім затягують кабель.

Вузька стяжка проходить у тісні місця між дротами, але її легше перетягнути й пошкодити ізоляцію. Тонкий кабель стягують лише до щільного прилягання, не до упору.

Коротку стяжку не треба обрізати від довгого хвоста, і її легше завести в обмежений простір: за приладову панель, у розподільну коробку, під кришку блока живлення. В автомобілі нею кріплять джгути до штатних кронштейнів, на дачі — підв'язують шланг чи кабель до стійки. Для проводки в кабель-каналі зручніші білі, на вулиці й під капотом — чорні: вони краще переносять сонце. Великий пучок чи важкий кабель беруть більшою стяжкою, а кабель на стіні без стяжки тримають кліпси для кабелів.