Двосторонній скотч на спіненій основі

На трохи нерівних і шорстких поверхнях: фарбована стіна, плитка зі швом, пластикова панель, ДСП. Піна вирівнює дрібні перепади й гасить вібрацію, тож дзеркало на дверцятах шафи чи табличка на дверях не дзеленчать і не відходять кутом. Чорна піна не видна в щілині під темною деталлю. Вузька стрічка 12–15 мм іде на тонкі планки й рамки, ширша 19 мм — на важчі предмети й більшу площу.

Клей спіненої стрічки — каучуковий і розрахований приблизно на −10…+35 °C, тобто на житлові приміщення. На вулиці, на кузові авто, біля батареї чи на сонці він слабне, і для таких місць беруть піно-акрилову стрічку. У ванній дзеркало на спіненому скотчі краще додатково підстрахувати кріпленням знизу: постійна волога й пара з часом послаблюють клей. На пухку штукатурку й шпалери скотч клеїти не варто — він тримається міцніше, ніж сам шар під ним, і відриває його. Для зазору, який треба закрити від вологи, а не просто приклеїти деталь, потрібен герметик.

Стрічку клеять смугами по периметру й кількома поперек, а не одним шматком у центрі: так навантаження розподіляється, і край не відходить. Чим важчий предмет, тим більша має бути площа стрічки. Поверхні знежирюють, а після монтажу деталь тримають притиснутою кілька хвилин і не навантажують добу.

Тягнути дзеркало на себе не можна — воно тріснє раніше, ніж відійде піна. Між дзеркалом і стіною протягують тонку волосінь чи сталеву струну й пилять піну, рухаючи її вздовж стіни, а клей попередньо прогрівають феном. Залишки піни з дзеркала знімають пластиковим шпателем, клей — олією чи очисником, а зі стіни — обережно, щоб не зняти фарбу. Якщо дзеркало плануєте колись знімати, краще клеїти його на смуги, а не суцільно.