Шатун для компресора

Головна ознака — рівномірний глухий стук на кожному оберті, який не зникає, коли масло прогрілось. Так стукає люфт між вкладишем і шийкою колінвала. Друга ознака — металевий пил у маслі, третя — задири на шийці вала після розбирання. Найчастіше до цього призводить робота з низьким рівнем масла: вкладиш залишається без мастильної плівки й швидко зношується. Рівень перевіряють щупом перед кожним запуском і доливають компресорне мастило, а не моторне.

Якщо шийка вала рівна, а сам шатун не погнутий і без тріщин, достатньо поставити новий вкладиш — він знімає люфт і прибирає стук. Якщо на шийці задири або шатун має люфт у верхній голові на пальці, міняють шатун, а за потреби — вал. Коли зношені й поршень, і кільця, вигідніше одразу взяти поршень у зборі: у більшості комплектів уже є шатун.

Масло зливають, знімають головку й циліндр, відкручують кришку нижньої головки шатуна й виймають його разом із поршнем. Кришку шатуна ставлять назад тією самою стороною, як вона стояла, — мітки на шатуні й кришці мають збігтися, — а болти затягують рівномірно, з моментом за інструкцією до блока. Перед складанням вкладиш і шийку змащують маслом, щоб перший пуск не був «на сухо». Прокладки під циліндр і головку після розбирання ставлять нові, а в картер заливають свіже масло.

Шатун підбирають за номером компресорного блока, що вказаний на корпусі. Без номера орієнтуються на три розміри: діаметр отвору під поршневий палець, діаметр отвору під шийку вала та відстань між центрами отворів. Саме ці три числа часто пишуть у назві неоригінальних шатунів. Оригінальний шатун Fiac з цього розділу розрахований на двоциліндрові блоки Fiac, а вкладиш — на інші блоки, тож це не пара: перелік сумісних блоків указаний у картці кожної деталі.